Небо плаче надімною і не знаю що вдіяти з собою. На душі чомусь така печаль і чомумь мені тебе так жаль. Жаль, що скоро не побачу, тебе не пригорну і не заплачу. Від щастя й радості тоді мені так легко стане на душі. А зараз тільки я лягаю тієї днини дожидаю, коли побачу знов тебе і сильний вітер зареве. Тоді коли ми будемо разом і хай це беде лиш не ссном! Ганчук Володимир В блог/На сайт
|