|
Одяглась i вийшла на дорогу... |
|
Одяглась i вийшла на дорогу
Ледве було видно,куди йти
темно,сиро,холодно i мокро,
як в Туманнiм Альбiонi ти...
Дорога була довга i холодна,
казала я собi терпи, терпи,
терпи заради Бога,
заради того,в кого вiриш ти.
Хвилини всi зливалися у вiчнiсть,
годинник вже зламався i пропав...
Так,це життя,це дiйснiсть...
а ти все наперед передбачав...
Не знала я,що в тебе та ж дорога,
що йшов менi назустрiч ти,
я зрозумiла це,коли з"явилось сонце
iз чорних хмар,коли зустрiлись ми...
Нiхто не зна,що буде далi
чи зможеш з вiтром танцювати ти
чи зможеш ти розвiяти печалi
I вiдтворити всi зруйнованi мости?
mirra
 В блог/На сайт
|
Главная 
Написать первый коммент
