Кохаєш?
Кохаєш? Чому ж не мене,
Чим твою любов не заслужила,
Думаєш усе пройде, мине
І я забуду, що тебе любила?
Кохаєш? Не я в твоїх думках,
А їй тебе ніколи не любити.
Так тяжко відчувати страх,
Що я не можу це кохання відпустити.
Кохаєш? Табу моя любов.
Чому тебе мене так тяжко зрозуміти?
Чому мовчу, що я кохаю знов,
Коли так хочеться від тебе шаленіти.
Кохаєш? Ти не потрібен їй,
А я тебе мабуть життя кохаю,
Ну чому ти зараз не мій
І чи будеш моїм я не знаю.
Життя моє, неначе блискавиця,
То спалахне, а то і потуха,
А ти, неначе з джерела водиця,
Якої квіточка кожна проха.
Ти- місяць ночі, ти кумир її,
Бо ти такий, як місяць той, мінливий.
Про тебе, милий, мрії всі мої,
Ти як життя, бо як воно важливий.
А я лише чекаю, любий, ночі,
Бо ти, прийдеш тоді в мій сон,
І подивлюся тоді в зелені очі,
Моїм ти будеш там, мій еталон!
Відгуки на вірш пишіть на
Этот адрес e-mail защищен от спам-ботов. Чтобы увидеть его, у Вас должен быть включен Java-Script
telira
 В блог/На сайт
|
Главная 
На украинском 
Написать первый коммент
