Цей світ став занадто реальним,
Померли буденні мрії.
Кохати вже не актуально,
І сонце вже більше не гріє.
Знов очі заплачуть болем,
А хтось у кутку засміється:
«Дитинко, поглянь, ти на волі!
Та серце твоє вже не б"ється...«
А й справді, не б"ється серце,
І сльози якісь не солоні.
На рани хоть сипле перцю,
І кров омиває долні.
Дорога укрита гвіздками: -
До пекла, чи може до раю?
Хапаюсь за землю руками...
А може й не треба? Не знаю.
І більше ніхто не сміється.
Тепер я насправді на волі.
Хоча серце більше не б"ється,
Нема у душі того болю.
Та знову я лину до тебе..,
А вітер холодний свище...
Ти знов повернув мене з неба,
От тільки питання: Навіщо?!!
Всплеск_огня_слез
 В блог/На сайт
|
Главная 
Грустные стихи 
Написать первый коммент
